Як грає зграя над путями, що ведуть
Кудись в майбутнє, за околицю, за грані.
Та стук коліс. Та на пероні ждуть.В тумані довгий паровоза крик –
Тужний та жалібний, немов на серці камінь.
Як біль війни. По спині – мурашки.
Чи то передчуття? Ніхто не знає.А в небі – шелест крил: Агов! Агов!
Великі та розумні птахи плають.
Їм зверху видно, чи не підійшов
Твій ешелон, чи не тобі заграють
Вітальну, чи прощальну? А музики,
Мабуть, ровесники тим вóронам. Їх труби
Нагадують, що все життя – позика.
Позика в Бога. І ніхто нікуди
Не дінеться від того кредитора.
Прийде твій потяг, і виходь. Остання.
Бери багаж нажитого за роки
Добра і зла, довіри та вагання,
Жадоби та щедрот, посмішки і плачу
Тих, хто приїхали вже, чи стоять, чекають,
Рахують вóронів, а чи рахують здачу –
Усім ти винен, хоч вони й не знають.
На полустанок, що рушає тихо,
На бабцю з пиріжками, на дитину
З очами, що не знали лиха –
Поглянь і знай, що кожної хвилини
Хтось може підірвати важіль стопу.
І потяг стане. А чи піде далі?
Чи це – остання? Чи – якого року?
Чи це було прощання, чи вітання?
Лиш чорні птахи в піднебессі знають.
Їм видно путь подальший, за місточком
Зеленим, що в народі називають.
Можливо, будуть славні дні і ночі,
А може, плачами зайдешся за хвилину.
Чи сонечко зійде, чи урагани?
Зустрінеш ворога, а може, ту людину,
Яка не скоїть в спині твоїй рани?
У добрий путь! Махають на прощання
Роменські вóрони над рідними дахами.
І навіть, якщо це було востаннє –
Махни рукою. Щастя не роками
І не мішками золота рахують.
А поглядом коханим, дітлахами,
Душевним покликом і тіснотою в грудях
Та словом “вдома”. Вже не за горами
Твоє майбутнє. Он, за тим лісочком.
А чи готовий ти віддати Богу
Наразі борг? Вдивляючись у очі
Тому, кому ти винен. Вийшов строк.
Такого Бога не малюють на іконах.
Він – той, хто бачить, добре пам’ятає
Сльозу і посмішку, ганебне й благородне,
Честь і безчестя. Те, чого й не знаєш…
Тож підійми твоє лице до неба.
Спитай у чорних свідків, що ширяють
Під хмарами і знають все про тебе;
Кому на небі – точно довіряють:
Чи так ти жив? Чи варто було жити?
Чи не ганьбивcя? Що залишив дітям?
Не продавав себе, чи, Боже збав, Вітчизну?
Про що співатимеш твою останню пісню?
North Sea, March 09, 2016.
***
